Сумне літо - па-па, щаслива осінь - привіт!

Сплили останні хвилини літа... літо, як найкраще проводити з "Кульбабиним вином"... Попереду було ціле літо, безліч днів, безліч цифр у календарі, безліч людей, безліч помилок, безліч розчарувань та безліч радостей... Я бігла по сонячному літу, й за мною, пліч-о-пліч біг час. Звісно, що були такі дні, що їх треба було куштувати на смак, і такі, що краще відчутні на дотик. Випадають і такі, які належить сприймати всіма чуттями разом... Їх було занадто мало в цьому літі... Більше було втрат та смутку, хоча ,в дитинстві, ніколи не думала, що літо може нести смуток... Так й пробігли ми літом змінюючи маску на маску щоб приховати смуток...

«НЕ МОЖНА ПОКЛАДАТИСЯ НА РЕЧІ, БО: - коли це, приміром, машини, вони розвалюються, або іржавіють, або гниють, або й узагалі залишаються недороблені... або ж їх назавжди замикають у гаражі... - коли це тенісні туфлі, ти можеш пробігти в них із такою-то швидкістю лише таку-то відстань, а потім тебе знову притягає до землі... - коли це трамвай, то хоч який він великий, а проте завжди доїжджає тільки до кінця колії... НЕ МОЖНА ПОКЛАДАТИСЯ НА ЛЮДЕЙ, БО: - вони кудись від'їздять... - незнайомі вмирають... - знайомі так само вмирають... - друзі вмирають... - одні вбивають інших, як ото в книжках... - і твої родичі теж можуть умерти».